У визначенні поняття «пробіотики» зазначено, що вони роблять позитивний вплив на організм людини в разі застосування в адекватній дозі. Однак більшість сучасних рекомендацій по пробіотиків не дає чітких приписів щодо добових доз [1]. Крім того, не цілком зрозуміло, чи існує залежність між збільшенням добової дози пробіотика і надаються їм клінічним ефектом. Так, наприклад, метааналіз 20 РСІ, присвячений профілактиці ААД у дітей, показав, що ААД рідше розвивалася у дітей, які отримували пробіотики, в порівнянні з групою плацебо (8 і 17% відповідно), проте даний ефект не залежав від дози (доза перорального пробіотика варіювала від 6 · 106 до 3 • 1010 КУО / добу) [15].
У метааналізу J. Goldenberg і співавт., Який включав 22 РСІ і присвяченому профілактиці ААД у дітей, показано, що ефективність пробіотиків збільшувалася при прийомі високої дози (5 · 109
КУО / добу) [16]. В цілому дані систематичних оглядів і метааналізу свідчать про підвищення клінічної ефективності пробіотиків при збільшенні числа КУО в препараті (> 1010 КУО), однак дана кореляція характерна тільки щодо ААД. У профілактиці інфекції C. difficile, некротизирующего ентероколіту, атопічного дерматиту, раку товстої кишки, лікування синдрому роздратованої кишки (СРК) підвищення дози пробіотиків не мало клінічного значення [2].
У дослідженнях з фармакокінетики прибутків показана пряма залежність дози бактерій, що приймаються перорально, і числа тих, що вижили бактерій, які виявляються в калі, проте чи впливає це
на клінічну ефективність, невідомо [17]. Припускають, що відсутність зв’язку між ефективністю пробіотика і його дозою обумовлено тим, що в РСІ не використовуються дози менш <106
КУО / сут [2]. В цілому при застосуванні пробіотиків з лікувальною метою рекомендуються дози не менше 1-2 • 1010 КУО / сут [2, 17].